Про кислотність карбонових кислот можна судити за їх хімічною структурою та електронними ефектами. Кислотність карбонових кислот тісно пов’язана з їх молекулярною структурою, включаючи кількість і положення карбоксильних груп і властивості замісників, приєднаних до карбоксильних груп. Загалом, чим більше число карбоксильних груп, тим вони кисліші; Чим ближча відстань між карбоксильними групами, тим вони кисліші. Крім того, електронні ефекти, такі як індукція, також можуть впливати на кислотність карбонових кислот. Електроноакцепторні групи, такі як галогени, ціано, нітро тощо, можуть підвищувати кислотність карбонових кислот, оскільки ці групи зменшують щільність електронної хмари киснево-водневих зв’язків через електроноакцепторний ефект, тим самим сприяючи дисоціації атомів водню.
Зокрема, серед насичених монокарбонових кислот мурашина кислота є найбільш кислою, за нею йдуть бензойна кислота та оцтова кислота. Ненасичені карбонові кислоти, як правило, є більш кислими, ніж їхні насичені карбонові кислоти, завдяки електроноакцепторному ефекту подвійних або потрійних зв’язків. Крім того, значення pKa карбонової кислоти можна використовувати для кількісного визначення її кислотної сили, і чим менше значення pKa, тим кислотніша вона